День пам'яті захисників України
День пам’яті захисників України - це не просто дата. Це день, коли ми згадуємо Героїв, які віддали життя у боротьбі за Україну.
В Гладковицькій громаді пройшли відповідні заходи з нагоди вшанування пам’яті полеглих Захисників. Сім’ї загиблих, працівники сільської ради, небайдужі жителі громади зібралися на подвір’ї місцевого клубу для того, щоби вшанувати пам'ять про тих, хто відлетів ангелом у небо захищаючи своїх рідних, свій край і неньку Україну від ненависного ворога. В фойє закладу зібрані та розміщені на столах речі загиблих земляків, які за життя були дорогими для них. Це і футбольні м’ячі, і риболовні вудки, і улюблені чашки, і медалі з грамотами, і молитовники, і речі виготовлені їхніми руками, зокрема плакати з освідченням в коханні... Ці предмети з особливим трепетом зберігатимуть все життя їх рідні.
Захід розпочався. Ведучі нагадали болючу історію цієї трагедії, що відбулася 29 серпня 2014 року - День Іловайського котла, коли за домовленостями української та російської сторони відбувався вихід українських військових з оточення під Іловайськом по так званому «зеленому» коридору. Та росія порушила угоду і розстріляла колони українських бійців. Трагедія розгорталася на соняшникових полях Донеччини, і останніми що бачили наші військові це були квіти соняхів. Саме ця квітка і стала символом пам’яті загиблих захисників України.
Ця кривава подія, нажаль, має продовження. З того часу боротьба триває і ще тисячі українських бійців віддали своє життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, вони доєдналися до небесного війська і тримають небо над нами з надією, що ми не здамося і доведемо їх справу до кінця.
Соняшники, соняшники… На грудях присутніх, у вазах на столі, на подвір’ї, у підніжжя алеї на стіні зі світлинами загиблих захисників-земляків. А свічки, що засвічені біля кожної фотографії полеглого бійця - глибокий символом пам'яті, скорботи та шани про тих, хто віддав найдорожче - своє життя за кожного з нас. Основним же атрибутом цього дня став «Стіл пам’яті», накритий вишитою скатертиною. На столі коливо, лампадки, хліб на рушнику, печиво та цукерки, а ще колоски пшениці, як ознака життя. А по кругу стільці - пусті. На спинках стільців бережливо розвішені військові кітелі, як символ тих, хто вже ніколи не повернеться додому за свій родинний стіл.
На годиннику дев’ята… Хвилина мовчання… Під звуки метроному присутні в скорботі схилили голови. Сльози на очах, біль в серці, смуток в душі в цю мить наповнили кожного, хто прийшов віддати данину пам’яті загиблим. Далі всі учасники заходу доєдналися до покладання квітів до Меморіалу пам’яті. Соняхи заполонили меморіальний простір. Попри біль і втрати, ця квітка також уособлює незламність українців та пам'ять, яка проростає знову і знову. А ще гелієві кульки в патріотичних кольорах - свідки цього заходу, які по закінченню дійства полетіли в вись, як небесні листоноші, що понесли слова вдячності
Тим, хто білими хмаринками
У синьому небі тепер пливуть.
Вони не вмирають, вони залишаються,
В серцях наших і вічно живуть.
