Чотири роки боротьби, чотири роки єднання
Сьогодні трагічна дата для кожного жителя України від малого до старого. Чотири роки тому ранок 24 лютого 2022 року змінив життя українців на до та після.
Сьогодні кожен українець згадав той день, коли закінчилося мирне життя. Коли український народ повстав проти російської навали, коли в черги вишикувалися добровольці біля військоматів, щоби стати на захист рідної землі. Тож по всій країні пройшли заходи з вшанування тих, завдячуючи кому, ми всі ці чотири роки зустрічаємо кожен ранок та проживаємо кожен день. Саме вони воїни світла дають надію на мирне небо, на щасливе майбутнє.
В Гладковицькій громаді сьогодні пройшли теж відповідні заходи в закладах освіти, до яких долучився і сільський голова Микола Буховець. В Гладковицькому ліцеї захід розпочався з загальнонаціональної хвилини мовчання. А далі ведучі в ліцеях оновили пам’ять чотирирічної боротьби за право нації жити на своїй рідній землі. Непрохані сльози застигли на очах у присутніх, коли з уст школярів звучали спогади про останній мирний день 23 лютого 2022 року та ранок, коди вони - діти почули від дорослих два найстрашніших слова «Почалася війна». Вперше лунали сирени. Перші вибухи. Всі вони пам’ятають звуки пролітаючих не мирних літаків, а тих, які на собі несли смерть. Щоби не було так страшно сусіди збиралися гуртом і мовчали, і ця тиша була моторошною. Декому шлях до сусідського погребу здавався вічністю, дехто молився, щоби скоріше повернулася мама з Києва, бо ж дороги були окуповані ворогом. Дехто пам’ятає, як тато своїм тілом накрив її під час бомбардування і дитина назавжди усвідомила, що таке батьківська турбота та захист. Дехто згадував, як нашвидкуруч збирали речі і їхали десь на захід. Ці дитячі болючі спогади які назавжди залишаться в пам’яті, поранили їхнє дитинство. Розпач, біль страх, тривога, невизначеність – ось слова якими вони характеризують той день. Та вони вірять, що завдячуючи нашим захисникам, волонтерам, рятівникам, медикам і всім, хто долучається до великої боротьби світла проти темряви, правди проти нескінченної брехні, ми вистоїмо, ми переможемо, ми виборемо для наших дітей право жити на своїй українській землі. В Гладковицькому ліцеї започаткували «Книгу спогадів», куди діти та вчителі вписують свої перші згадки про початок війни.
Потім сільський голова разом з учнями та вчителями поклали квіти до меморіальних дошок на стінах ліцеїв в Кварцитному, Гладковичах, Овручі, тих земляків, які назавжди віддали своє життя, залишаючи віру в перемогу. Крім того покладено квіти і до меморіальних плит в Парку Слави в селищі Кварцитне загиблим в АТО/ООС та до місць поховань Героїв, яких нещодавно провели в останню путь, а меморіальні дошки ще в процесі виготовлення.
Вічна слава Героям! Слава незламному українському народу!
